Вітаємо на сайті Української Православної Церкви кантону Во

20 січня 1993 року Микола Понич був рукоположений у сан диякона, а 28 березня 1993 року — у сан священника в Херсонській єпархії Української Православної Церкви.

З 1 лютого 1994 року до 15 березня 1995 року служив настоятелем Свято-Преображенського храму в селі Роздольне Каховського району.

15 березня 1995 року був призначений настоятелем Свято-Хрещенського храму в місті Таврійську Херсонської області. На цій посаді служив до 8 вересня 2004 року. Упродовж цього періоду докладав значних зусиль до розбудови церковного життя та займався будівництвом храму.

З 8 вересня 2004 року до 8 квітня 2009 року був настоятелем Свято-Покровського храму в місті Каховці Херсонської області, а також виконував обов’язки благочинного Каховського округу.

8 квітня 2009 року розпочав служіння настоятелем Свято-Василівського храму в селі Тавричанка Каховського району. На цій посаді перебував до 15 листопада 2022 року. За час служіння займався розписом храму, а також організував будівництво каплиці, дбаючи про духовний розвиток громади та облаштування святині.

15 листопада 2022 року був призначений настоятелем Свято-Введенського храму в місті Бериславі Херсонської області та благочинним Бериславського округу. Там продовжував своє пастирське служіння, духовно підтримуючи вірян у складний для регіону час.

У зв’язку з бойовими діями на території Херсонської області місто Берислав, де отець Микола ніс своє пастирське служіння, опинилося в зоні активних бойових дій. Через небезпеку він був змушений разом із родиною залишити місце проживання та покинути територію бойових дій.

19 вересня 2025 року отець Микола залишив Україну та прибув до Швейцарії. Попри вимушений переїзд, він продовжив своє священниче покликання, зберігаючи відданість Церкві та прагнення духовно опікуватися українцями за кордоном.

30 березня 2026 року організував осередок Української Православної Церкви в місті Сент-Круа (Sainte-Croix), розпочавши новий етап пастирського служіння у Швейцарії.

13 серпня 2026 року був призначений старшим священником міста Лозанни та кантону Во (Lausanne, canton de Vaud).

29 серпня 2026 року в Лозанні було засновано парафію на честь Різдва Пресвятої Богородиці, де розпочалися регулярні богослужіння. Створення парафії стало важливим кроком у духовному об’єднанні українських православних вірян, які проживають у Лозанні та навколишніх населених пунктах.

18 вересня 2026 року було організовано осередок у місті Паєрн (Payerne), що сприяло подальшому розвитку церковного життя української православної громади у Швейцарії.

Життєвий шлях протоієрея Миколи Понича — це шлях духовного становлення, багаторічного священничого служіння, будівництва та облаштування храмів, турботи про вірян і розвитку православних громад.

Від рідного Карапчева до парафій Херсонщини, а згодом і до українських православних громад у Швейцарії, його служіння було пов’язане з прагненням зберігати віру, підтримувати людей у складних життєвих обставинах і створювати умови для спільної молитви.

Вимушений переїзд через війну не став завершенням його пастирської діяльності. Навпаки, у Швейцарії отець Микола продовжив служіння, докладаючи зусиль до заснування нових осередків і парафій, щоб українці, які опинилися далеко від Батьківщини, мали можливість молитися рідною мовою, зберігати православні традиції та відчувати духовну єдність.

Його діяльність у Лозанні, Сент-Круа та Паєрні є продовженням багаторічного служіння Церкві й українському народові.